Жанры
Наука, Образование

Нестайко В. Тореадори з Васюківки

Рейтинг:


Оставить комментарий

Стр. 3 из 128

Нелегкі були повоєнні роки, голодні, та все ж то були роки юності, роки студентства, які запам’ятовуються на все життя.

Одного днястарший товариш, котрий активно брав участь у художній самодіяльності університету, запропонував юнакові роль статиста у театрі імені Лесі Українки. Хоч, як відомо, статистам не дають слів, та грати випало з народними, заслуженими артистами. Хто ж не погодиться на таку роботу, коли ще й у кишенях порожньо? І він подався в театральне мистецтво.

Успіх був шалений! Аншлаг!!! (Звісно, то народних, заслужених осявала слава, проте ж і на статистів упали її відблиски). Таке вражає глибоко. Чи не таке хвилювання проймало ва-сюківських тореадорів на прем’єрі «Ревізора»?! Чи не таким захопленням світилися їхні очі перед виходом на сцену?!

Звісно, безпосереднє прилучення до світу мистецтва подвоює, потроює сили. І юнак з небувалим завзяттям, енергією береться за перо.

Але кому розказати, коли в дорослих такий величезний життєвий досвід, вони пережили страшні роки війни, окупації, невимовні муки, страждання, невигойні рани втрат, пройшли тяжкими фронтовими дорогами а його світ, хоч і з часточкою тих болів, проте дуже маленький, замкнутий у собі. Хіба що спробувати розказати тим, хто не пізнав цього, у кого зовсім малий досвід життєвих вражень і труднощів. Тож юнак пише, пише і випускає одну за одною свої книжки: першу - «Шурка і Шурко», другу - «Це було в Києві», потім «Супутник - ЛІ-РА-3», «Космо-Натка», а там - і казку «В країні Сонячних Зайчиків» .

І ось...

Ви, друзі, звісно, полюбляєте все надзвичайне, неймовірне і, головне, щоб було весело, смішно. Тож письменник Всеволод Нестайко (а про нього ж ми розказуємо), знаючи про це, пише свої повісті й казки, як кажуть, в гумористично-пригодницько-му стилі - з вигадливим сюжетом, смішними ситуаціями, незвичайними пригодами. Ти захопився, смієшся з персонажів, та, перегорнувши останню сторінку, раптом усвідомлюєш, що це ж ти сміявся з самого себе, зі свого боягузтва, зі своєї безпорадності тощо. Але тихо. Ніхто про це не чує і не знає, письменник (спасибі йому!) твого імені не назвав, то мерщій-но глушити в собі, нищити, вбивати ці незугарні риси. А як же інакше? У нашому житті багато такого, що сам не помічаєш, а письменник, дивись, і показав його тобі, ще й посміявся. Тільки весело, незлобиво, і тобі стає легше. А на думку глибоко шанованого Нестайком письменника Марка Твена, «тільки той гумор буде жити, який виник на основі життєвої правди. Можна смішити читача, але то буде пусте заняття, якщо в основі твору не лежить любов до людей». В основі Нестайкових творів лежить любов до дітей. До дітей, яких він знає в житті, які стають прообразами його героїв, і до дітей, які потім стають читачами його творів. У нього все йде від життя і повертається в життя.

Справді-бо, пригляньтеся пильніше до Нестайкових героїв. Ось хоч би й до васюківських тореадорів Яви Реня і Павлуші Завгороднього. Хто вони? Звичайнісінькі бешкетники, зривщи-ки дисципліни, адже стільки «гріхів» на їхньому сумлінні. Проте не поспішайте з висновками, ще й ще придивіться до них, до себе - хіба не було чогось подібного в кожного з вас, якщо навіть ви зразкові школярі. Було, було, і це не біда, говорить письменник, бо життя складне, он навіть дорослі часом роблять помилки, а то й негарні вчинки, а ви ж іще не дорослі, без життєвого досвіду. Найстрашніше - це не сам поганий вчинок, а невміння і небажання самому його правильно оцінити, не чекаючи зауважень вчителя чи батьків. Головне в такій неприємній ситуації - зрозуміти, яка причина того вчинку, які були наміри - лихі чи добрі.

Бачите, васюківські тореадори завжди мають благородні наміри, але через малий досвід і брак знання потрапляють у прикрі ситуації. Проте нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинене, вміють усвідомити свої помилки й стараються більше їх не повторювати, хоча ж частенько зразу із позиції доброго наміру вигадують і знову здійснюють нову «авантюру»...

Герої Нестайкових творів не поділяються на лише гарних -позитивних та лише поганих - негативних, вони такі, які бувають у житті,- у кожного є щось добре, і того доброго більше, ніж не зовсім доброго. Вони активні, а тому-то можуть помилятися, потрапляють у кумедні ситуації (це і у вас, і у нас викликає сміх), але ж вони ростуть, набираються досвіду, стають іншими, кращими. І вони вам починають подобатись, і вам стає радісно й весело у їхній компанії, бо, читаючи, ви самі потрапляєте на сторінки книжки, в гурт її персонажів, спілкуєтесь зі своїми літературними друзями, такими ж, як і ваші однолітки, вам і видається, що все це відбувається з вами...

Завдяки таким якостям творів, завдяки природному обдарованню письменника, який тонко розуміє гумор і вашу вразливу душу, ваше добре серце, його повісті й казки здобули мільйони прихильників як в Україні, так і за її межами, стали улюбленим читанням ваших зарубіжних ровесників. Крім того, за повістю «Тореадори з Васюківки» знято фільм, що одержав «Гран-прі» на Міжнародному фестивалі у Мюнхені та Головний приз на Міжнародному кінофестивалі в Австралії.

Дбаючи, щоб читачам було цікаво й весело, Всеволод Нестайко начебто навмисне уникає драматичних сторін шкільного чи «дворового» життя. Що тут сказати? Вчені-психологи справді вважають, що для емоційного насичення людині, як висловлюються вони по-науковому, потрібні не лише позитивні, а й негативні переживання. І це вірно. Згадайте, з яким захватом - аж дух забивало - злякано вигукували ви, коли вас, іще зовсім маленьких, підкидав тато на руках угору, а проте ви знову просили підкидати й підкидати. І якщо хтось із вас ніколи не відчув голоду, то можна вважати, не відчув і справжнього смаку їжі. Недарма ж ті самі вчені-психологи твердять, що людина не може вирости повноцінною, коли душа її не зазнала бодай найменших переживань.

Але кожному своє - один письменник володіє даром відтворювати драматичні сторони життя, інший - світлі, оптимістичні. Всеволод Нестайко вважає, що денна норма радощів і веселощів для вас майже завжди не виконується. Тим-то веселі книжки ви не тільки читаєте, а й перечитуєте, тим-то письменник з року в рік прагне подарувати вам нову книжку, ще веселішу за попередню.

Всеволод Нестайко виявив себе талановитим майстром веселих книг. Він добре знає і розуміє, що так реагувати на гумор, так сміятися, як у дитинстві, пізніше вже вам ніколи не вдасться, і через те створює якнайбільше веселих пригод, смішних ситуацій у кожній книжці, хоч буде та книжка про сьогоднішніх школярів чи про вигаданих казкових героїв.

Так, Всеволод Нестайко володіє цінним природним даром вести з вами, дорогі читачі, цікаву, захоплюючу розмову, легко переходити від реальностей вашого життя до вигадки, фантазії, казковості, повсякчас зберігаючи у своїй оповіді стриману усмішку. Саме усмішку, доброзичливу усмішку. Та ви, вже заразившись тією усмішкою, смієтеся, часом навіть регочете від прочитаного. Сміх не такий гіркий, як бувають пілюлі, зате зціляє, лікує він справді безболісно...

Загрузка...